Агроторгівля між Україною та Німеччиною має перспективи

Як повідомляє Олександр Кривенко, кореспондент газети «Агробізнес Сьогодні», подія розпочалась офіційним урочистим відкриттям виставки продовольчої продукції, в якому взяли участь представники Міністерства аграрної політики та продовольства України, Торгово-промислової палати України, Посольства Федеративної Республіки Німеччина в Україні, Німецько-української промислово-торговельної палати, а також німецько-українського проекту «Агроторгівля України».

Під час форуму пройшла дискусійна панель «Німецько-українська торгівля – потенціал та перспективи спільного розвитку».

Крім того, перед присутніми виступили експерти з ґрунтовними доповідями, в яких, зокрема, йшлося про можливості для продовольчої продукції Німеччини на ринку України, а також про досвід і перспективи німецько-українських торговельних відносин щодо сировинних і перероблених (готових) сільськогосподарських товарів.

Форумчани мали також можливість поспілкуватись у форматі В2В-перемовин.

Андре ПІЛЛІНГ, керівник проекту «Агроторгівля України», люб’язно погодився на ексклюзивне інтерв’ю нашому виданню.

 

• Цікаво було би дізнатись, в чому специфіка маркетингової ментальності німецьких імпортерів, яким споживчим якостям товарів вони віддають перевагу, щоб українські виробники сільськогосподарської продукції враховували все це, виходячи на ваш торговельний ринок?

– По-перше, це якість, по-друге, свіжість продукції, по-третє, ціна, а також дотримання термінів доставки.

 

• Чи могли би ви в практичній площині уточнити, що саме мається на увазі?

– Якщо ви як експортер уже уклали контракт з німецьким партнером, але ціна на ваш товар скаче, то все одно упродовж всього року, тобто під час дії договірних відносин, ви маєте дотримуватись тієї ціни, яку було зафіксовано у відповідних двосторонніх документах.

 

• Як юрист, я розумію, наскільки це важливо, адже у імпортера як посередника є, очевидно, власні зобов’язання перед третіми особами.

– Саме так, оскільки зазвичай німецькі імпортери мають укладені договори з торговельними мережами, в яких чітко зазначені цінові умови. Тому, якщо український постачальник змінює ціну, німецький партнер втрачає той чи інший супермаркет як свого клієнта, що в підсумку суттєво погіршує довіру імпортерів у Німеччині до українських постачальників сільськогосподарської продукції.

 

• Чи могли би ви прокоментувати стан співпраці українських аграріїв з німецькими партнерами за схемами «Business to Business»?

– Якщо говорити коротко, то на ваше питання є дві відповіді. По-перше, Україна розвинута поки що головним чином у плані поставки сировини на зарубіжні ринки. По-друге, чого нам у Німеччині не вистачає, так це прямих контрактів із українськими аграріями на придбання їхньої продукції, а також співпраці в процесі виробництва харчових товарів сільськогосподарського походження. Ці аспекти важливі для реалізації моделі B2B.

 

• Якою є загальна картина наших взаємних стосунків за підгалузями аграрного виробництва?

– Продовжуючи свої думки про нашу з вами співпрацю за схемою «Business to Business», можемо впевнено говорити про те, що на ринку сировини експорт працює вже на достатньо високому рівні. Це стосується поставок зернових, наприклад. Водночас у відносинах «B2B» іще існують незаповнені сектори, зокрема, на ринках свіжих овочів і фруктів, або ж ягід. Маємо констатувати, що на тих напрямках, які ще недостатньо розвинуті, спостерігається дуже активне динамічне зростання експорту.

 

• Зрозуміло, дякую! На одній із аграрних конференцій я почув від нашого експерта, що вітчизняні аграрії іще не готові самостійно, з належною ефективністю торгувати на зарубіжних ринках за схемою «Business to Customer». Чого, на ваш погляд, бракує українській стороні для ефективного співробітництва за таким варіантом з їхніми нинішніми та потенційними партнерами у Німеччині?

– Неможливо дати відповідь по всім товарним групам у сфері «B2C». Важливо підкреслити, що в цій моделі найбільшу перевагу мають уже готові товари, продукція переробки, натомість сировина там не грає майже жодної ролі. Водночас тут іще досі є низка проблем.

 

• В чому вони полягають?

– Наприклад, фактично відсутня єдина марка «зроблено в Україні». Бракує також уніфікованого пакування ваших сільськогосподарських продуктів. Через усе це доводиться реалізовувати кожну товарну групу окремо. Отже, якщо ж ми мовимо про такий рівень, як «Business to Customer», то варто усвідомити, тут іще є чимало питань, над вирішенням яких варто працювати.

 

• Якими ви бачите перспективи наших комерційних відносин на сільськогосподарській ниві?

– За підрахунками, проведеними проектом «Агроторгівля України», в найближчі два – три роки експортно-імпортні відносини між Україною та Німеччиною покращаться та стануть більш міцними. Так можна сказати, підсумовуючи мою відповідь щодо наших «B2B»-відносин. Позитивний розвиток останніх є доброю платформою для формування й укріплення «B2C»-стосунків між німецькими й українськими компаніями на ниві торгівлі сільськогосподарськими продуктами. Це процеси, які відбуваються на різних рівнях і поступово.

 

• Вочевидь, українські агровиробники, що розвивають свій зовнішньоекономічний потенціал, шукають найцікавіші можливості для збуту своєї продукції. Скажіть, будь ласка, що особливого у вашій країні в цьому сенсі?

– Німеччина взагалі є привабливою для експортерів. По-перше, на нашому внутрішньому ринку існує 80-мільйонна армія покупців. Окрім того, якщо говорити про двосторонні стосунки, то зважаймо на те, що Україна знаходиться в безпосередній близькості від нас. Отже, за два – три дні можна зробити сюди поставки ваших товарів. Інакше кажучи, якщо Україна і надалі виконуватиме вимоги Європейського Союзу стосовно стандартів якості та безпечності продукції, то це буде гарантувати їй подальше зростання та розвиток. Останнього року ваші виробники експортували до Німеччини сільськогосподарських товарів на суму 47 млн євро, що на 5 млн євро більше, ніж у 2016 році, продемонструвавши хорошу, позитивну динаміку в наших агроторговельних стосунках. Інакше кажучи, розвиток іде, процес не стоїть на місці.