Україна без ГМО – модифікований вибір вітчизняного агросектору

Генетично модифіковані організми (ГМО) або трансгени вже не перший рік перебувають в ТОПі обговорення серед учасників сільськогосподарського та харчового ринків. Тема неоднозначна.
Проблема на поверхні – в необізнаності. Перед тим, як дати відповідь на питання: «Що український аграрій може втратити через ГМО?», – Хочу зробити невеликий історичний екскурс. У 1973 була створена перша трансгенна кишкова паличка. Хоча офіційно трансгенні технології використовуються з 1996 року. ГМО значно поширилися в біотехнологічної промисловості для виробництва лікарських препаратів, а вже в дев’яностих роках «перекинулася» на агропромисловий комплекс – велися активні роботи зі створення трансгенних кукурудзи, сої, ріпаку і бавовнику.
Зараз, якщо дивитися у світовому масштабі, більш 18 млн фермерів працюють з генетично модифікованими продуктами. А це – десятки мільйонів га земель сільськогосподарського призначення. Основними виробниками є, насамперед, США, Аргентина, Канада і Бразилія.
ГМО настільки швидко розлетілася по всьому світу, що більшість країн почало рух за створення зон, вільних від ГМО. Так, в січні 2000 року був прийнятий Протокол про біобезпеку, відомий як Картахенський протокол. Документ набув чинності в 2003 році після того, як його ратифікували 50 країн світу. Україна приєдналася до нього в 2002 році. Протокол декларує правила обробки та використання всіх живих змінених організмів, які можуть несприятливо впливати на здоров’я людини.
Незважаючи на це, продукція з ГМО продовжує домінувати на світовому продовольчому ринку, тому кожна країна обирає свій шлях. Наприклад, в Європейському Союзі кожна країна по-різному контролює обіг ГМО продукції. Є країни, які толерантні до ГМО, а є країни, які мають нульову толерантність до ГМО.
Загалом, за правилами Європейського Союзу, перш ніж почати вирощувати генно-модифіковані культури, країнам-членам необхідно отримати на це дозвіл. Однак не всі поспішають це робити. Так, на початку року Німеччина почала робити кроки для заборони генно-модифікованих сільгосппродуктів після того, як аналогічні дії вчинила Шотландія.
В Україні на сьогоднішній день теж нульова толерантність до ГМО. Запитаєте чому?
Всім відомо, що трансгенні рослини стійкі до гербіцидів, шкідників, вірусам, посухи. Це дає можливість певною рослині бути невразливою до хімікатів, які є смертельно небезпечними для інших. У результаті поле звільняється від бур’янів, а культури, стійкі до гербіциду, виживають.
Звичайно, економічні переваги вирощування генетично модифікованих рослин завдяки цьому стають незаперечними, тому й не дивно, що бізнесу цікавіше вирощувати ГМО-культури.
Це одна сторона медалі.
Зворотна – «Що український аграрій може втратити через ГМО?» – Полягає в наступному: продукція «без ГМО» має перевагу на ринку, довіру споживача і попит на неї буде завжди. Для порівняння: кукурудза, що містить маркування «ГМО» і українська «без ГМО» – ціни однакові, але в нашій більш якісні показники. Це і є наше з вами перевагу, майбутнє нашої країни.
Китай також застережливо дивиться на країни, які виробляють ГМО продукцію, віддаючи перевагу органічним продуктам. А це – величезний ринок.
На державному рівні ми сформували чітку позицію щодо ГМО – генетично модифікованим продуктам не місце на українських чорноземах. У нас є альтернатива, наприклад органічне землеробство, адже наша країна має значний потенціал виробництва органічної сільськогосподарської продукції.
Ми даємо посил світу, вирощуємо продукцію без ГМО, це і є наша «аграрна індивідуальність», і тоді всі двері відкриються перед нами.

Загружаем курсы валют от minfin.com.ua