Родючість ґрунту, це, звичайно, гумус. Гумусу у наших ґрунтах повинно бути на рівні 3.2-4.5% для Півдня та 5,0-7,0% для Заходу та Центру. Наразі дійсний показник коливається від 1.8 до 2.4% . Такі дані оприлюднила доктор біол.наук, ст. н. с., завідуюча відділом фітопатології та ентомології Селекційно-генетичного інституту – НЦСС Ольга Бабаянц. Пише agroone.info.
“Гумус – ключовий момент, на який мало уваги звертають наразі наші землероби. Пов’язаною з попередніми чинниками є ще одна позиція, яку аграрний сектор не хоче бачити. Це сівозміни. Тобто повне нехтування впровадженням сталих сівозмін. Адже саме землероби повинні розуміти роль сівозмін – 3-полицевих, 5-полицевих, 7-полицевих”,- зазначає вона.
Аграрій повинен діяти за принципом – скільки від землі забрав поживних речовин під час вегетації культури, повертай рівно стільки та плюсуй 10% з наступною культурою. Звичайно, що наразі в арсеналі аграріїв величезна кількість пестицидів, агрохімікатів, безліч пропозицій мінеральних добрив.
Але сівозміни перетворилися на двополицеве землеробство. Пшениця – соняшник; ріпак і пшениця; ячмінь та соняшник; пшениця і ячмінь; пшениця по пшениці.
У чому ж «зла фішка» мінімалізації сівозмін? Це передчасне ненормоване вихолощення поживних елементів з ґрунту. Найбільш згубним є довгограюча двополицева сівозміна з пшениці або ячменю озимих та соняшника, а найгірше – то є стерня по стерні.
“Сплинуть 5-6 років (можливо й раніше), коли ми будемо пожинати плоди нашої убогості мозку у вигляді повної деградації орного шару, що призведе до різкого зниження кількості врожаю та погіршенню його якості будь-якої культури”, – важає фахівець.
Порушення сівозміни спричинює також прискорення накопичування патогенних грибів, бактерій, до заселення ґрунту шкідниками, до резистентності бур’янів до гербіцидів.
